20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Події того дня стали кульмінацією Революції Гідності. За неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, відмову від "багатовекторності" у зовнішньополітичному курсі, утвердження розвитку України як демократичної європейської країни заплачено дуже велику ціну – людські життя.
Із метою вшанування пам’яті громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України, завдяки яким було змінено хід історії нашої держави, встановлено День Героїв Небесної Сотні.

Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом "Вдячні за свободу!"

Свобода – фундаментальна характеристика людського існування, це можливість вільного вибору та усвідомлення власної відповідальності за цей вибір. Герої Небесної Сотні зробили свій вибір – виборювати свободу та гідність, віддавши за це життя. Вони загинули за те, щоб Україна розвивалася як вільна демократична держава.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Це – день жалоби, оскільки він пов’язаний із загибеллю громадян під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але він покликаний ушановувати не смерть, а боротьбу за гідне та вільне життя, жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні та які гідні наслідування.
Смерть Героїв Небесної Сотні змінила суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.
Пам’ять про Героїв Небесної Сотні має бути живою, сприяти громадському активізму, консолідації та формувати усвідомлення відповідальності кожного за майбутнє України.

Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, а згодом антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Мирні акції почалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушень прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею. Згодом лави Небесної Сотні поповнили українські патріоти, учасники Революції Гідності, які загинули, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України навесні 2014 року.

Значення Революції Гідності. Повалення режиму Януковича, за якого різко зріс рівень корумпованості держави та просувався проросійський вектор розвитку, дало змогу відновити курс на євроінтеграцію й підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Громадяни України чітко заявили про готовність боронити державну незалежність і демократичні свободи. Серед інших важливих результатів Революції Гідності – початок реформування різних сфер життєдіяльності країни, самоорганізація громадянського суспільства, розвиток волонтерського руху, децентралізація, декомунізація, часткове оновлення української політичної еліти.
Боротьба українців за свободу та європейське майбутнє отримала визнання багатьох авторитетних представників міжнародної спільноти. Зокрема у 2015 році віцепрезидент США Джо Байден, коментуючи події на київському майдані Незалежності, сказав:

"Серед вогню та льоду, снайперів на дахах Небесна Сотня заплатила найстрашнішу ціну патріотів… Їхня кров та мужність дають українському народові другий шанс на свободу".

Небесна Сотня

Походження назви. Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України.
Назва "Небесна Сотня" виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона з’явилася під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. 21 лютого датовані вірші поетес Людмили Максимлюк і Тетяни Домашенко, в яких використано словосполучення "Небесна Сотня". Наступного дня про Героїв Небесної Сотні вже говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.

До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.
Смерть першого з Героїв Небесної Сотні, Павла Мазуренка, настала 22 грудня 2013 року внаслідок тілесних ушкоджень, завданих невідомими особами, які були одягнені у форму спецпризначенців. Останній із лав Героїв, Віктор Орленко, помер 3 червня 2015 року через ускладнення після вогнепального поранення, отриманого під час штурму Майдану силовиками 18 лютого 2014 року.

Орден Героїв Небесної Сотні

Орден Героїв Небесної Сотні. Фото: https://pik.ua/news

1 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон щодо заснування державної нагороди "Орден Героїв Небесної Сотні". Указом Президента України "Про орден Героїв Небесної Сотні" № 844/2014 від 3 листопада 2014 року було затверджено Статут і малюнок ордена Героїв Небесної Сотні. Орден установлено для відзначення осіб за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, активну благодійну, гуманістичну, громадську діяльність в Україні, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інших подій, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. Орден має форму блакитного хреста, у центрі якого розміщено зображення небесного воїна в обладунках із мечем та щитом. Обладунки та щит стилізовано під саморобне спорядження учасників Революції Гідності. На звороті хреста розміщено напис "Свобода та Гідність". Автори нагороди – Тарас Возняк і Костянтин Ковалишин.

Детальніше про події тих днів та героїв Небесної Сотні можна почитати в Інформаційних матеріалах Інституту за посиланням: https://bit.ly/3XIc9KY

Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. У цей день згадують про подвиг учасників Революції гідності 2013–2014 років та вшановують пам’ять загиблих під час протестів.

Революція гідності є однією з наймасштабніших подій у новітній історії України, результатом якої стало повалення режиму проросійського президента Віктора Януковича та відновлення європейського курсу розвитку України. Однак у боротьбі за права людини та громадянина, демократію і свободу українці заплатили високу ціну – 107 загиблих Героїв Небесної Сотні.

Серед них – представники різних професій, віку та статей, які приїхали з різних куточків України й навіть з-за кордону. Наймолодшому із загиблих, Назарієві Войтовичу, було лише 17 років, а найстаршому учаснику Революції гідності Іванові Наконечному – 82 роки.

У день пам’яті про подвиг Героїв вчителі радять говорити з учнями про те, що “ми не маємо права опускати руки тоді, коли їх не опустили ті, хто були до нас”.

У статті “Нової української школи” читайте:

• як школярам різного віку розповісти про чутливу тему нашої історії;
• на що звертати увагу;
• які активності запропонувати учням початкової, середньої та старшої школи;
• чого вчить подвиг Героїв Небесної Сотні та учасників Революції гідності.

Своїми рекомендаціями та ідеями для уроку поділились Оксана Андрійчук, учителька історії, заступниця директорки ліцею № 11 Звягельскої міської ради (Житомирщина), та Юлія Варламова, вчителька історії, заступниця директора з виховної роботи Петропавлівського ліцею № 2 (Дніпропетровщина).

ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ – УОСОБЛЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ГІДНОСТІ: НА ЯКИХ ІДЕЯХ ПОБУДУВАТИ УРОК

На уроці чи виховній годині вчителі мають звернути увагу учнів на такі питання:

• в чому саме був подвиг Героїв Небесної Сотні;
• за що вони боролися;
• чому ми їх називаємо героями;
• що покладено в сенс понять “героїзм”, “патріотизм”, рекомендує Оксана Андрійчук.

“Тому важливо не закінчувати урок лише на 2014 році, а вибудувати логічний хронологічний зв’язок до подій повномасштабного вторгнення росії в Україну. Коли знову, зі ще більшою силою, уся нація об’єдналася проти ворога”, – каже вчителька.

Звісно, тема Революції гідності досить складна для учнів початкової школи, а вивчають на історії її лише в 11 класі. Але в рамках виховного процесу про подвиг Героїв Небесної Сотні мають знати всі учні, переконана Юлія Варламова.

“Ми маємо виховувати патріотів ще з дитячого садочка, але це не повинно перетворюватися на формалізм. Усе має йти від душі. А тому для учнів досить важливо обрати доступну форму розповіді, врахувавши різний вік. Перш ніж проводити захід, вчитель має ретельно підготуватися, підібрати відповідно до віку матеріали, відео, фото тощо”, – додає Юлія Варламова.

Також у час повномасштабного вторгнення росії в Україну важливо враховувати й психологічні особливості дітей та їхній емоційний стан. Тим паче якщо в класі є діти ВПО, або ті, які пережили трагічну подію. Тому вчителька радить ретельно підбирати матеріали до уроку, наприклад, не показувати гострі відеосюжети, фото зі сценами прямого насильства, щоби психологічно не травмувати дітей.

Для роботи із чутливими та контраверсійними темами сучасної історії України Юлія також рекомендує вчителям скористатися навчально-методичним посібником “Приховані спогади” від освітнього центру “Простір толерантності”. Окремою темою там розглянули й Революцію гідності.

“Заняття має бути екологічним для всіх учнів, тобто бути безпечним для їхнього емоційного, психологічного, соціального, а іноді фізичного благополуччя”, – вважає Юлія Варламова.

АНІМАЦІЇ ТА АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ: ІДЕЇ ДЛЯ УРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Для молодших школярів (1–4 класи) Оксана Андрійчук радить подавати інформацію через візуалізацію. Наприклад, вчитель може знайти або ж створити самостійно анімаційний ролик про Героїв Небесної Сотні.

Після того, як діти дізнаються на основі анімації про події, потрібно обговорити їхні думки:

• як вони зрозуміли, хто такі герої;
• в чому їхній подвиг;
• що вони вважають подвигом сьогодні;
• чи можуть розповісти про подвиг, про який чули чи бачили нещодавно, або ж зробили самі.

Також учням молодшої школи важливо запропонувати активності, де б вони могли сказати “дякую” за всі можливості, які мають сьогодні. Наприклад, створити разом з учнями листівки чи записати короткі відео з подяками для учасників Революції гідності, їхніх родичів і для наших теперішніх захисників та захисниць.

“Такі активності дають змогу учням не тільки творчо проявитися, а й обміркувати інформацію про подію і, осмисливши її, сказати “дякую” за те, що вони сьогодні мають”, – розповіла Оксана Андрійчук.

Для учнів початкових класів важлива якась спільна творча робота, щось помалювати, помайструвати. Тому можна запропонувати зробити ангелів пам’яті (намалювати на папері або ж вирізати), радить Юлія Варламова. Розповісти в доступній для учнів цього віку формі про Героїв Небесної Сотні та озвучити, що Герої перетворилися на ангелів і поки ми будемо про них згадувати та говорити, доти вони житимуть у нашій пам’яті.

ЖИВА БІБЛІОТЕКА ТА СПОГАДИ ПРО ГЕРОЇВ: ЩО ЗАПРОПОНУВАТИ УЧНЯМ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

З учнями середньої школи (5–9 класи) Оксана Андрійчук радить організувати “живу бібліотеку”:

• запросити до школи учасників Революції гідності, їхніх рідних, які живуть у вашій місцевості. Або ж, можливо, хтось із вчителів також брав участь у цих подіях. Можна попросити їх із перших уст розповісти про ідеї Революції та за що боролися Герої Небесної Сотні;
• якщо ж такої можливості немає, тоді учні мають самостійно дослідити біографію когось із Героїв. Потім у класі кожен з учнів буде своєрідною “живою книжкою” про одного з героїв. Інші школярі зможуть читати цю “книжку” за допомогою запитань, як-от, ким працювала людина, що спонукало її піти на Майдан тощо.

“З уже старшими учнями можна більш науково підійти до проведення уроку. Розповісти про конкретні факти, продемонструвати архівні відео, фото тих подій. Також учні можуть розповісти вірші на цю тематику, заспівати пісень”, – порекомендувала Юлія Варламова.

Наприкінці уроку важливо провести рефлексію, що учні запам’ятали, що вони думають про подвиг Героїв Небесної Сотні тощо.

ІСТОРИЧНИЙ ТУРНІР TA ІМЕРСИВНИЙ ТЕАТР: ІДЕЇ ДЛЯ УРОКУ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Зі старшокласниками (10–11 класи) варто провести вже більш серйозний історичний екскурс. Оксана Андрійчук радить розповісти про події, які передували, подати більше фактів про саму Революцію гідності та її перебіг.

Також можна спробувати знайти відповіді на спірні питання у вигляді дискусій, диспутів, роботи в групах.

Серед питань можна розглянути такі:

• чи можна було уникнути трагедії;
• що могло вплинути на рішення кожного з Героїв постати проти режиму Януковича та підтримати європейський курс розвитку;
• як на наші рішення впливає освіта;
• в чому цінність Революції гідності тощо.

Старшокласників варто залучити до дослідницької роботи. Вони можуть поспілкуватися з учасниками Революції гідності або ж дослідити їхні біографії й на основі цього створити власні проєкти: сторінки в соцмережах, канал у Telegram, книгу спогадів та ін.

“Водночас вчитель має проконтролювати, щоб уся інформація була достовірною, а старшокласники вміли відокремити судження від коментарів, могли читати факти тощо”, – радить вчителька.

Цікавою активністю для старшокласників може бути історичний турнір на тему “Подвиг Героїв Небесної Сотні”. Зауважимо, що для цього потрібно заздалегідь підготуватися, а на сам турнір відвести два уроки.

Як виглядає історичний турнір:

• клас можна поділити на три команди: доповідачі, опоненти та рецензенти. Турнір також ділиться на три гри;
• на опрацювання вчитель дає учням три теми. Наприклад:

1. “Герої Небесної Сотні: хто вони?” (дослідити біографії, професії, вік);
2. “За що вони боролися”;
3. “Вшанування Героїв Небесної Сотні сьогодні: які є пам’ятні дошки, меморіали, відео, книжки”;

• кожна команда має дослідити ці теми, а потім по черзі (за жеребкуванням) у різних ролях (доповідача, опонента та рецензента) розповісти про них;
• наприклад, у першій грі одна команда 7 хвилин розповідає про одну із тем. Команда опонент ставить запитання. Потім рецензенти ставлять запитання до двох команд. Робота кожної з команд оцінюється в такі бали: роль доповідача – 60 балів, опонента – 25 балів, рецензента – 15 балів. Згодом учні міняються ролями.

“Але найголовніше в цій активності не бали, а те, що залучені всі учні. Кожен зможе почерпнути для себе якусь цікаву інформацію, дати відповіді на свої запитання”, – підсумувала вчителька.

Учні 10–11 класів уже починають формувати свою громадянську позицію, як зауважила Юлія Варламова. Тож їм можна дати випереджувальне завдання. Наприклад, підготуватися до диспуту на тему “Хто такий патріот?”.

За порадами вчительки, ще в старших класах за попередньої підготовки можна провести таку активність, як імерсивний театр:

• заздалегідь створити листи від імені Героїв Небесної Сотні (розповідь про Героя, його мрію, запитання або завдання для слухачів);
• все скласти в скриньку;
• потім учні по черзі витягуватимуть листи та читатимуть їх від імені когось із Героїв і відповідатимуть на запитання.

Методика імерсивного театру, за словами Юлії Варламової, створюється на таких засадах:

• щирість (донести емоційно зміст листа);
• свобода від стереотипів та шаблонів;
• почуття і зміст є важливішими, ніж сюжет;
• змінити свою “роль”: із пасивного спостерігача стати актором;
• можливість самовираження та самовдосконалення;
• занурення в атмосферу, комунікація;
• виховання емпатії.

“Це дуже важливо при вивченні чутливих питань історії: історична пам’ять, оцінка подій. Якщо тебе щось не влаштовує, вийди до мікрофона та вислови думку”, – зауважила вчителька.

Дещо схожою до цього методу є інша активність – структурована драма. Учні також можуть спробувати себе в ролі акторів.

Структурована драма також має такі частини:

• мікрофон: учні мають розповісти, що знають про певні події чи людей;
• складаємо портрет Героя: водночас можна вивести на екран одну з його цитат. На цьому етапі учні досліджують, що це за особистість;
• “гаряче крісло”: хтось виконує роль героя, а інші ставлять йому запитання. Наприкінці вчитель разом з учнями має зробити підсумок та рефлексію.

ІДЕЇ ДЛЯ ОНЛАЙН-УРОКУ ДО ДНЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Під час дистанційного навчання, за порадою Оксани Андрійчук, важливо залучати до обговорень кожного учня. Наприклад, на початку поставити запитання, що вони знають про Революцію гідності та Героїв Небесної Сотні.

Потім за допомогою програми Mentimeter створити інтерактивну хмару слів-асоціацій і працювати з нею впродовж уроку.

• Загалом важливо використовувати різні віртуальні дошки для командної роботи та комунікації (Google Jamboard, Miro).
• Проводити вікторини та опитування за допомогою Quizlet, WordWall (шоу із запитаннями, рандомне колесо вибору тощо).
• Запропонувати переглянути відео, фото, презентацію про події Революції гідності.
• Зробити спільні проєкти артскрайбінгу, коли можна промальовувати образи.
• Для дітей, які не змогли приєднатися до онлайн-уроку, Оксана Андрійчук радить створити інтерактивний аркуш. У ньому можна розмістити матеріали до уроку, відео, посилання на корисні ресурси, запитання, творчу роботу (як-от плакат про подію).

ЯКИМИ ПІДСУМКАМИ ЗАВЕРШИТИ УРОК

Школярі мають усвідомити важливість таких демократичних цінностей, як гідність, свобода, незалежність, цілісність. За них і досі продовжує свою боротьбу наша держава.

Український інститут національної пам’яті    Інформаційні матеріали до Дня Соборності України–2024

•  Вступ 
• Гасло до відзначення Дня Соборності – 2024 
• Ключові повідомлення 
• Історична довідка 
• Цитати про Соборність 
• Тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті 

          Вступ 

          Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42. 

          Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. 

         Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації. 

         Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. 

       Гасло до відзначення Дня Соборності – 2024

        “Наша єдність – наша зброя” 

       Ключові повідомлення

         22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році, та проголошення Акта Злуки українських земель, що відбулося 1919-го. 

         Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. 

        Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. 

        На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій. 

        Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги. 

       Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє. 

        Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося! 

         Історична довідка 

         Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу. 

         Ці події є надзвичайно важливими в історії Української революції 1917– 1921 років і загалом історії України XX століття. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Розпочавшись у березні 1917-го, він за один рік пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації і зрештою до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності значний вплив справили зовнішні обставини – збройна агресія більшовицької Росії, а також переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу.

         “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року «соціалістреволюціонер» Микита Шаповал. Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради. 

          Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. 

        Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати право на самовизначення. 

        1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин, унаслідок якого згодом було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти у боротьбі з поляками. 

        Утім, у цей час владу в Україні перебрала Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками. Тож 1 грудня 1918 року у Фастові представники УНР і ЗУНР підписали Передвступний договір між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію із 65 осіб, яку очолив Лев Бачинський. 

        22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ, надавши йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурних сферах. 

          Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів. 

         Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну. 

          Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. 

           Цитати про Соборність 

         “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”. 

Іван Франко. “Одвертий лист до галицької молодежі”, 1905 рік 

“Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом”. 

 Михайло Грушевський. “Про українську мову й українську справу”, 1907 рік.

    “Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони… Коли в кожному з нас до решти загине полтавський, галицький і т.д. провінціал, а в цілому зродиться та зросте Всеукраїнець, якого думи і змагання обнімають усю Україну зарівно і неподільно, як нерозлучну і єдину цілість”.

 Микола Міхновський. “З закордонної України” 

“Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини”. 

Митрополит Андрей Шептицкий, 1941 рік

 “Перейдемо від фраз про Соборність до здійснювання цієї великої Ідеї в буденному житті”. 

“Хай слово «Соборність» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним хлібом та правдивою Ідеєю наших буднів!”. 

Михайло Дяченко (Марко Боєслав). “За соборний моноліт”, 1950 рік 

“Сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значимість того Акта злуки УНР і ЗУНР, який відбувся … на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо знову Україну хочуть “пошматувати” та розділити, силою забравши її землі, встановивши штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману. Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні – поразка”. 

Епіфаній, Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України, 2022 рік

 “Зараз ідея соборності є чимось життєво необхідним для українського народу, оскільки соборність – це означає дбати про те, що об’єднує. Навіть більше, це означає ставити за найвищу цінність усе те, що може нас об’єднувати, надихати і робити сильнішими, бо разом нас не подолати”.

 Блаженніший Святослав, Глава Української греко-католицької церкви, 2022 рік 

            Тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті 

             Інтернет-банери до Дня Соборності: 

             https://mega.nz/folder/RwwWHCBB#tS4BkMEP5zy6YCJNz5wJpw 

             Відеоролик «Разом з власної волі з 1919 році»: https://mega. nz/folder/pwQ0kZJa#w1qzRCHl4eT0BC5_45SYBQ 

             Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до Дня Соборності України-2020: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychnirekomendaciyi/metodychni-rekomendaciyi-dlya-zagalnoosvitnih-navchalnyh-zakladivdo-dnya-sobornosti-ukrayiny-2020

              Інформаційні матеріали до 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки: http://unr.uinp.gov.ua/metodichni-materiali/metodichni-materiali/informatsiynimateriali-do-100-richchya-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrainskoi-narodnoirespubliki-2018-rik  

              Настільна гра “Українська революція 1917–1921”: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/nastilnagra-ukrayinska-revolyuciya-1917-1921 

              Карткова гра “100 облич Української революції”: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/kartkovagra-100-oblych-ukrayinskoyi-revolyuciyi 

             Відеоісторія “Українська революція 1917–1921. Як творилася держава”: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/videolekciyi/cyklvchymo-istoriyu/ukrayinska-revolyuciya-1917-21-rokiv-yak-tvorylasya-derzhava 

             Аудіо-альбом “Пісні Української революції”: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/audioalbom-pisni-ukrayinskoyirevolyuciyi1 

             Виставка “100 років боротьби: Українська революція 1917–1921”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-100-rokiv-borotby-ukrayinskarevolyuciya-1917-1921 

             Виставка “Українська революція 1917-1921: регіональний вимір”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vyskavka-ukrayinska-revolyuciya-1917- 1921-regionalnyy-vymir  

              Виставка “Донбас: переPROчитання образу”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/nazva-vystavky 

              Виставка “Подорож невідомим Кримом”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-podorozh-nevidomym-krymom 

              Видання “Наш Крим. Неросійські історії українського півострова”: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nash-krym-nerosiyski-istoriyi-ukrayinskogopivostrova

День Соборності України

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.

Сьогодні проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву “синдром Збруча”, однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Сьогодні час згадати, як було досягнуто єдності тоді, 22 січня 1919 року.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії. Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки.

Перші дипломатичні контакти Львова з Києвом відбулися 7 листопада 1918 p.,коли делегація галичан у складі О. Назарука і В. Шухевича виїхала у Наддніпрянщину і мала аудієнцію у гетьмана П. Скоропадського. О. Назарук згадує: “Коли я представив гетьманові ціль нашого приїзду, він запитав: “Скажіть одверто – хочете вирізати панів?” – “Хочемо будувати Українську державу”, – відповів я здивований”.

23 листопада уряд ЗУНР скерував до Наддніпрянщини другу делегацію у складі Л. Цегельського і Д. Левицького. Оскільки Гетьманат доживав останні дні, галичани вступили в переговори щодо об’єднання і надання допомоги Директорією. 30 листопада вони прибули до Фастова, де зустрілися з членами Директорії В. Винниченком, С. Петлюрою, П. Андрієвським, Ф. Швецем та А. Макаренком. Згадуючи про ці переговори, Володимир Винниченко писав: “Не маючи певности удержати своїми силами владу у Галичині, а крім того, піддаючись натискові народних мас, що прагнули до повного об’єднання з Великою революційною Україною, Рада Державних Секретарів звернулась до Директорії з пропозицією об’єднання двох Республік в одну Українську державу… Директорія охоче приняла цю пропозицію, цілком згодившись з думкою провідників трудових галицьких мас…, що український народ по обидва боки Збруча має бути на віки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю”.

Зважаючи на військово-політичну ситуацію, остаточне вирішення проблеми було відкладено. 1 грудня у Фастові між УНР і ЗУНР було підписано перший не тільки міждержавний, але й взагалі від початку Української національної революції, договір – “передвступний договір” “про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю”. Статті угоди констатували, що ЗУНР заявляла про “непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою”. З іншого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду “прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілости в Українську Народну Республіку”. Враховуючи певні історичні, соціально-політичні та духовні етнічні відмінності населення ЗУНР, угода зазначала також те, що Республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.

Президент ЗУНР, а згодом член Директорії Є. Петрушевич заявив: “По лінії з’єдинення не було між нами двох гадок. Сьогоднішній крок піднесе нашого духа і скріпить наші сили. Від сьогоднішнього дня існує тільки одна Українська Народна Республіка. Нехай вона живе!” Водночас було обрано делегацію до Києва у складі 65 осіб для участі в урочистому проголошенні возз’єднання.

Урочиста акція святкування й проголошення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. О дванадцятій годині урочисте свято розпочалося виступом Л. Цегельського, який зачитав грамоту – ухвалу Національної Ради про возз’єднання і передав її голові Директорії В. Винниченку. Універсал УНР оголосив член Директорії Ф. Швець:

УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

22 СІЧНЯ 1919 Р.

“Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року.

Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.

Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року.

У м. Києві”

Об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі.

Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об’єднана УНР “не має й думки забрати під свою власть чужі землі”. Державний кордон Української Народної Республіки на день Злуки 22 січня 1919 був значно довший від сучасного. Кордон тодішньої України відображений на карті “Соборна Україна”, яка вийшла друком у Львові за ініціативи благодійного фонду “Україна – Русь”.

Це перша настінна карта соборної УНР, на якій відображені усі українські етнічні землі, які у 1919 році були у складі України. Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії). Берестейщина і Гомельщина (Білорусь). Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров’я.

На мапі, над якою працювала група істориків і науковців, на основі архівних матеріалів виділені території компактного проживання українців, так звані “клини”, де формувалась українська армія. Малиновий клин – це Північний Кавказ, Сірий клин – Північний Казахстан і Південно-Західний Сибір, Зелений клин – Південна частина Далекого Сходу (головне місто – Владивосток), Жовтий клин – Нижнє і Середнє Поволжя.

До слова, площа Зеленого клину була удвічі більша від території України, тут українці проводили державотворчі процеси: у 1918 році вони вимагали від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України і проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку.

Обласна акція «Подарунок захиснику» - «Луганщина – це Україна!»(в рамках Всеукраїнського конкурсу «Новорічна композиція»)
 
 
 

Вітання дітей з Новорічними святам 

м.Сєвєродонецьк СЗШ №15

День Збройних сил України 2022

День Збройних сил України - одне з найважливіших свят цього року, 

адже ЗСУ зараз є нашою опорою.

День Збройних сил України відзначається щорічно 6 грудня.
  

Це свято завжди відзначалося з гордістю та пошаною, але у 2022 році під час повномасштабної війни його важливість зросла ще більше. ЗСУ - це меч і щит України, наша опора і захист. Найкращі сини і дочки України борються в Збройних силах 

за незалежність і свободу своєї Батьківщини.

Наказ МОН України  № 1063 від 28. 11. 2022 Про затвердження Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2023 рік (за основними напрямами позашкільної освіти) та Плану семінарів-практикумів для педагогічних працівників закладів позашкільної освіти на 2023 рік.

Про затвердження Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2022 рік (за основними напрямами позашкільної освіти) та Плану семінарів-практикумів для педагогічних працівників закладів позашкільної освіти на 2022 рік.

Проєкт Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2023 рік (еколого-натуралістичний напрям) та Проєкт Плану семінарів-практикумів для педагогічних працівників закладів позашкільної освіти (еколого-натуралістичний напрям) на 2023 рік.

Освіта онлайн

План-конспект першого заняття для здобувачів освітив новому 2022-2023 н.р. (на допомогу керівникам гуртків)

Аrt-NENS

Міжнародна науково-освітня програма GLOBE

Приєднатися

Як приєднатися до GLOBE

Педагоги і вчені в усьому світі приєднуються до програми GLOBE, відвідуючи семінари-тренінги для вчителів, де вони отримують професійний досвід по застосуванню педагогічних моделей GLOBE на основі проблемно-орієнтованого підходу до навчання та дізнаються як можна використовувати протоколи GLOBE для вирішення науково-дослідних питань. Після того, як вчитель візьме участь у семінарі, він завершить сертифікацію вчителя GLOBE, отримає знання і засоби для застосування протоколів GLOBE, навчальних уроків у класі, навчиться працювати зі своїми учнями над збором даних, внесенням їх на сайт GLOBE через власний аккаунт. Всеукраїнський семінар-тренінг проводиться щороку Національним еколого-натуралістичним центром в різних областях України.

Якщо ваш заклад чи ви особисто зацікавлені у впровадженні програми GLOBE, Вам потрібно зареєструватися та створити аккаунт вчителя на міжнародному веб-сайті програми. Для цього перейдіть за посиланням: https://www.globe.gov/join та слідуйте інструкціям Stvorennya_akkauntu.